понедељак, 16. август 2010.

2008 рік - 50 «Вісників» «Коломийки»


50 «Вісників» «Коломийки»

Цей «Вісник», що його тримаєте в руках , 50-ий за номером. Від коли Фольклорний ансамбль «Коломийка» переріс у Товариство плекання української культури «Коломийка», то зараз почалося з випуском інформаційника «Вісник». Перше число побачило світ у серпні 2003 року. Тодішній голова і ініціятор реєстрації Товариства Петро Ляхович мав нагоду бачити подібні «Вісники» Канадського Об’єднання Українців Колишньої Юґославії і Асоціяції Української Інтелигенції Боснії, і вони підштовхнули його щось подібне спробувати і у своєму товаристві. Він розумів, скільке є важним фактором кращих активностей у товаристві інформованість членів. На той спосіб моглося інформувати і інших зовні товариства і висилати інформації і дальше від Сремської Митровиці. У той час, коли почав випускатися «Вісник», у Сербії не випускалися жодні газети чи часописи українською мовою.
П’ять років перейшло від коли «Коломийка» реєстрована як товариство, а активність у ньому дуже добре розвинулася. Тому, що це вже 50-е число «Вісника», а це може назватися його ювілеєм, і тому, що «Коломийці» наступного року буде 30 років від засновання, ми плануємо зложити всі писані матеріяли з «Вісників» і змістити в книжку «50 Вісників Коломийки».

Шановна Редакціє, шановний пане редакторе!
П’ятьдесять номерів вашого «Вісника» неабияке досягнення в житті української національної меншини у Сербії назагал, і особливо в Сремській Митровиці. «Вісник» появився тоді, коли друкованого слова українці Сербії ще не мали. Ініціатор, засновник і редактор «Вісника», Петро Ляхович зрозумів, що відродження української культуре у Сербії неможливе без друкованого слова. Українській громаді був потрібний орган, який документував би і зберігав від забуття усі події в український громаді Сремської Митровиці і Сербії. Тому потрібно віддати шану і подяку редакторові »Вісника», який заснував його на голому ентузіязмі, але кертуючись великою любов’ю до української громади у Сербії і до власного народу.
Це не випадково «Вісник» з’явився саме у Сремській Митровиці. У цьому місті українці заявили про себе ще в далекому 1979 році, коли засновано Ансамбль «Коломийка». І хоча ансамбль з самого початку занимався виключно танцювальною і музичною самодіяльністю, на практиці він став кузнею кадрів для дальшого розвитку культури українців Сремської Митровиці. Коли подивитися на тих людей, які сьогодні задіяні в праці «Коломийки», філії Товариства «Просвіта», чи на ті кадри, які сьогодні представляють Сремську Митровицу в органах української національної меншини на рівні Республіки, то можна зауважити, що всі вони вийшли з лона «Коломийки». Всі вони, в той або інший спосіб, були зв’язані з «Коломийкою», гартувалися там для своєї майбутньої роботи....
Так само і «Вісник», який вперше появився в серпні 2003 року, був логічним продовженням національного відродження українців в Сремській Митровиці. «Вісник» показав, що потреби українців Сремської Митровиці не кінчаються лише танцем і співом, але, що вони потребують і інші форми плекання культури свого народу. Як би воно так не було, «Вісник» не заіснував би, «Вісник» не проіснував би до сьогоднішнього дня....
Сьогодні, коли у Сербії існує україномовна газета «Рідне слово», роля «Вісника» не скінчилася. Українська громада Сремської Митровиці, яка вже неодноразово доказала свою життєздатність, є однією з найбільш активних громад у Сербії. Вона потребує «Вісник», як свій голос, свою трибуну, та своє лице перед іншими українськими громадами у Сербії. Усі ці завдання «Вісник» до тепер успішно виконував, і має їх виконувати і в майбутньому....
Бажаю засновникові і редакторові «Вісника» Петру Ляховичу наснаги дальше працювати на добро своєї громади і свого народу. Завдяки його праці змагання українців Сремської Митровиці назавжди будуть доступними наступним поколінням. «Вісник» буде цінним джерелом для тих істориків, які схочуть глибше вивчити процес національного відродження українців Сремської Митровиці і Сербії.
Щасти вам Боже. Диякон Михайло Ляхович, Торонто, Канада

Нема коментара:

Постави коментар