15-20 травня 2014 року у Сремській Митровиці. Перед тим, коли по
телебаченні наявлювали, що на простори Сербії надійде великий хмароносний
ціклон і що на кожному квадратному метрі впаде до 200 літер дощу, то ця сама
думка вже непокоїла. Ми, звичайні люди і не могли точно зрозуміти яка небезпика
надвивається над Сербією, але незрозуміло чому фаховці по регуляції
водяних ресурсів не зрозуміли що станеться і не попередили Уряд і народ.
І справді, 15 травня надвисли чорні хмари і
почав дути сильний вітер. Небо відкрилося і почав падати густий дощ. Дощ йшов цілий день а продовжив падати і наступного дня. Того другого дня вирішив я піти
пішки до міста. Взяв парасолю але мало вона мені помагала, більше боровся з
нию, щоб її вітер не відніс. Вже того другого дня почув, що у «Блоці Б» мають
проблемів з виливанням води з каналу і вже почали захищати береги мішками з
піском. Тому я взяв з собою фотокамеру бо сподівався зробити якусь цікаву фотографію.
Через другу вулицю до моєї вулиці протікає канал, якого давно викопано і який служив для протоку вод з Фрушкої Гори до ріки Сава, що протікає білля
Сремської Митровиці.
Моя частина міста знаходиться на півночі
міста, на протелижній частині від ріки Сава. Коли зайшов у цю вулицю зараз
побачив, що тут діється щось незвичайне.
Багато людей, тут вже і мішки з
піском, купи піску. Люди складають ці мішки у ряді по березі каналу бо вода вже починає витікати на вулицю і заходити на подвір'я а так само і до хат. Я живу у
Сремській Митровиці понад 50 років але це перший раз, що таке щось бачив тут у
моєму краї. Продовжив йти і пішов аж до берега ріки Сави.
Вона була велика але
ще не загрожувала і на берегах не було багато людей. Я також зробив фотографію
і рушив додому. По дорозі побачив, що у моєму краю вода вже увійшла до кілька
подвірїв. Тут вже зібралися люди і також почали охороняти, щоб вода не зайшла
до хат.
Прийшов додому і зараз переглянув
фотографії і вклав їх на Фейсбук. Думав побачать люди і зрозуміють яка
небезпика надвисла на місто. І справді того самого дня до нашої частини міста прийшла і
міліція робити порядок, тобто регулювати автомобільний рух, бо люди включили
помпи і перекидали воду з подвіря на другий бік вулиці, де було більше місця для
води.
Наступного дня я йшов аж три рази до ріки
Сави.
На березі ріки щось небачене, багато людей, безліч мішків з піском, Всі
працюють, скдадають мішки один до одного і так підвищують беріг ріки. Вода у
ріці вже підходила до самого верху збудованого берега, насипу.
Молоді, старші,
всі спільно працювали і всім було на думці охоронити місто від повені. Ніхто
людей не наганяв, вони самі прийшли а помагала і держава забезпичуючи пісок і
мішки.
Приходили тривожні вісті, що у цілій
державі дуже великі труднощі настали з великою водою і вже було потоплено
багато міст і сіл. Міщани Сремської Митровиці боролися з розсердженою рікою
цілий день, цілу ніч і наступний цілий день. Спільною працею збудували штучний
беріг на висоту з метра з половиною і аж тоді зупинилися а просто чекали що
станеться.
Ріка була така велика, широка, так швидко текла і носила свяку свячину, дерева, вікна, сміття різного роду а вода була брудна і жовта від
землі. Страшно було дивитися на таку здечавілу ріку. Штаб цивільної охорони наказав,
щоб деякі частини міста почали евакуюватися.
Тяжко пережили наступну ніч, багато людей
просто сторожили білля берегу Сави і дивилися що відбувається, бо були чутки,
що рівень води буде ще підноситися і всі боялися чи насип витримає.
Наступного дня прийшла
радісна вістка, вода більше не росте, тільки, щоб насипи витримали і щоб ріка
помало зменшилася. Час минав і все більше говорилося, що люди спільними силами
захистили своє місто, свої доми, школи, шпиталі.
І не встигли потішитися через перемогу, бо
вода вже почала опадати і вже вернулася у своє корито, як прийшла друга
тривожна вістка. У Хорватії берег на ріці Сава прорвався і витекла у поля велика
кількість води у поля.
Ця вода, яка тепер просувається через поля мусить прийти до
нас. І знову люди зорганізувалися і поїхали у ті частини Срему стати на оборону
цих сіл і міста Сремська Митровиця. Надіємося, що спільними силами їм вдасся
воду зупинити і примусити її вернутися у корито ріки Сава через одну меншу
річку, яка пересікає ці терени. Ще не знаємо певно але мені здається, що і цей
труд буде успішним.
У ті дні лютої боротьби з природою з
іншими людьми брали участь і члени нашого товариства «Коломийка». Деякі з них мають хати у частинах міста, де
вже відбулася евакуація і тому боротьба була запекла і непохитна.
Нема коментара:
Постави коментар