НА ЩЕ ВИЩОМУ ЩАБЛІ -частина 2
Наступного 1981-го року рівень праці для українських аматорів не знижувався। Вони готувалися до општинського та регіонального оглядів зовсім серйозно. Наперекір тому, що Михайло Ляхович невдовзі пішов на відслуження воєнного сроку, він за собою залишив "на домашнє завдання" кілька хореографій, які прийшлося вдосконалювати. Правда, він ще був присутний на общинському і регіональному огляді, де мабуть єдині на рівні з ними були колиги з-під спільної "стріхи", тобто Будинку молоді, але вже під іменем товариства "Бранко Радичевич".
25-го червня перед Митровацькими глядачами виступили три міські колективи, "Бранко Радичевич", українці, "Бошко Палковлевич - Пінкі" і аматори з Салашу Ночайського. І всі були набагато кращі ніж на огляді. Окремо помітна була джерельна група українських співаків, хоча і танцюристи були ще успішніші.
Для українських аматорів не було перепочинку. Великим успіхом була участь групи співаків на Фестивалі фольклорних традицій Воєводини в місті Вршац. До кінця того 1981-го року, в грудні, успішно виступають на Шостому міжреспубліканському огляді в Бадовінцях, у організації Міжреспубліканської спілки культури "Сава" з Шіду, про що свідчить наділений диплом.
В 1982-му році Михайло все ще у воєнній формі, але з працею продовжується. Аматори готуються до обштинського огляду, на якому успішно виступають і готуються для "Ружі" в Руському Керестурі. Хоча Михайло все ще у воєнній формі старші члени стараються не дозволити зниження рівня виконання і, працюється повним темпом. Це піддтверджує і успішний виступ перед своїми глядачами, хоча являються і прикрощі з музичним супроводом. Але і це вирішено знов способом співпраці з добрими сусідами з "Бранка Радичевича".
На "ружі" повний успіх, хоча кілька танцюристів відсутні. "Підросток" вже чекає, своїх "п‘ять хвилин", бо і вони вже з досвідом на сцені.
- У відсутності Михайла нам вдалося зберегти більшість старого складу, але додаємо охоти і молодшим, щоб не опала масовість і щоб не було прикрощів коли хтось відсутний, - пригадує Любка Капроцька. - Треба мати на увазі і факт, що дехто піде на студії, влаштується на працю в іншому місті, а "порожні місця" при такій численості не сміли би бути.
До кінця року виступ лише на огляді у Зворнику, знов у організації МСК "Сава". Там в конкуренції сербських ансамблів показали високий рівень виконання, хоча виступали тільки танцюристи. Так кінчався цей 1982-ий рік, який був нелегкий, але однак успішний.
Початок 1983-го року був з новими труднощами. Ансамбль залишається без музичного супроводу. Все-таки українські аматори успішно виступають на обштинському огляді, на якому вибороли участь на регіональному огляді аматорів у Румі. До цього вони готуються з повним ентузіазмом. Від п‘ятичленного складу музичного супроводу залишаються лише два - Олександр Юришіч і Слободан Росич.
На питання, що їх приманило до виконання цього нелегкого обов‘язку, Саша, відповідає:
- Коли нас запросили прийти на репетицію, ми потерпали, чи зуміємо грати те, що від нас очікують, бо ми ще учні музичної школи. Але коли прийшли і послухали пісні, які співають як супровод, нам подобалося і ми зразу полюбили українську музику. Одним словом, нас приманила краса. Я дома троха вправлявся і всі мелодії зразу запам‘ятав. Мене охопив і ентузіазм українських танцюристів. І ми з Слободаном почали грати, я на гармонії, а Слободан на гітарі.
- Особливо нам сподобалося, коли побачили, що нас, таких молодих тут поважають, - сказав Слободан. - Нам сподобалося, що в паузах репетицій ці хлопці і дівчата співають прекрасні пісні і ми почали вчити і їх програвати. А окремо для нас було важливим, що ми будемо виступати на концертах, навіть на огляді в Румі. Ми почувалися як між своїми.
На огляді в Румі українські танцюристи не повстидалися і повний зал глядачів нагородив їх бурхливим оплеском. Зразу після повернення з Руми вони готувалися до виступу на "ружі" в Руському Керестурі. Але на ций раз із допомогою Михайла, який повернувся з війська. І знов завоювали симпатії глядачів.
Вже в Руському Керестурі Товариство з Загребу запрошує їх до себе на гастролі. Михайло, діставши тверду обіцянку, що буде працювати викладачем мистецтва в Сремській Митровиці, береться до серйозної праці як до гастролів, так і до ціловечірнього концерту перед домашніми глядачами. Що найважливіше, оркестр став зосвім солідною підпорою, а масовішою стала і група співаків, яка вже звучить як справжній хор.
Гостювання в Загребі стало новим підштовхом до праці. Там самі себе переконали, що можуть і краще ніж уявляли.
П‘ЯТИРІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ
"Саме коли сповнилося п‘ять років від тих перших сходин і репетицій української молоді з Сремської Митровиці та Лачарку, що сходилися в порожних, а часто і холодних приміщеннях міського Будинку молоді, українські секції влаштували самостійний ціловечірний концерт українських пісень і танців на сцені Педагогічної академії" - записано в "Додатку на українській мові" тижневика "Руске слово". Як аматори мали гостей у програмі, аматорів КМТ "Бранко Радичевич" з Сремської Митровиці, з якими цих п‘ять років успішно співпрацювали, та сестер Тимко з Вербасу, так і глядачів було і з Інджії, Вуковару, Руми та інших місцевостей
- Для цієї нагоди, з приводу відзначення нашого першого ювілею, ми вирішили засвоїти назву нашої секції. За цим, що найпулярнішим танцем між українцями був "Коломийка", ми так і назвали наш гурток, - сказав Михайло Ляхович. - За тепер і надалі залишаємося в рамках Будинку молоді й будемо співпрацювати з іншими товариствами в місті, але це не значить, що не існує зацікавлення до створення окремого товариства. Ми думаємо, що це треба вибороти лише працею і що нам це не головне питання.
Щодо труднощів, то найчастіше згадуються не матеріальні, а навпаки ті суб‘єктивні. Щодо плекання української народної пісні, то на репертуарі саме ті народні пісні, які найбільше співалися в Боснії, тобто яких принесено ще з Галичини. Ще все присутні труднощі з музичним супроводом, хоча є наших людей, які скоріше займалися музикою. Якраз тому і приходило до співпраці та взаємодопомоги між місцевими товариствами".
Концерт почався привітною піснею, а на сцені були дівчата з хлібом-сіллю на вишиваному рушнику. Все виглядало гарно й урочисто, повний зал глядачів щедро нагородив виконавців вже на самому початку. Гарні хореографічні рішення "Коломийки" Михайла Люховича свідчать про безсумнівний талант митровацьких танцюристів. У виконанні всіх танців була помітна безусильність, легкість і природність, що свідчить про постійність праці. Так і танці "Метелиця", "Буковинська полька", "Катерина" і "Полтавський танок"
нагороджені оплесками, були виконані на завидному художньому рівні. До речі, танцюристи зайняли найбільшу частину цього концерту, на задоволення глядачів.
Щодо виконання пісень, глядачі знову мали нагоду бачити "малий хор", до речі мішану групу співаків з Сремської Митровиці й Лачарку, яка вже роками плекає виконання джерельних українських пісень, тих, що співалися в Боснії і Славонії, що принесено з
галицьких просторів майже сто років тому. Добре, що таким способом відриваються від забуття гарні пісні, які, в багатьох інших товариствах, з невідомих причин, вважаються другорядними, а звучать вони і приманливо і гарно.
Гості концерту, місцеве товариство "Бранко Радичевич" виконали кілька танців і народних мелодій. Оля Олеар, солістка з гарним голосом, виконала кілька пісень, а тріо сестер Тимко, виконуючи кілька пісень, просто запалив зал.
На кінці, разом із поздоровленнями митровацьким аматорам, хочеться ще раз сказати, що було б добре, якби цю програму бачили наші глядачі і в інших місцевостях. Це був приємний вечір для глядачів, а ще краща нагорода цим ентузіастам, яку вони всіляк заслужили, записано на сторінках "Додатку" газети "Руске слово".
Для українських аматорів не було перепочинку. Великим успіхом була участь групи співаків на Фестивалі фольклорних традицій Воєводини в місті Вршац. До кінця того 1981-го року, в грудні, успішно виступають на Шостому міжреспубліканському огляді в Бадовінцях, у організації Міжреспубліканської спілки культури "Сава" з Шіду, про що свідчить наділений диплом.
В 1982-му році Михайло все ще у воєнній формі, але з працею продовжується. Аматори готуються до обштинського огляду, на якому успішно виступають і готуються для "Ружі" в Руському Керестурі. Хоча Михайло все ще у воєнній формі старші члени стараються не дозволити зниження рівня виконання і, працюється повним темпом. Це піддтверджує і успішний виступ перед своїми глядачами, хоча являються і прикрощі з музичним супроводом. Але і це вирішено знов способом співпраці з добрими сусідами з "Бранка Радичевича".
На "ружі" повний успіх, хоча кілька танцюристів відсутні. "Підросток" вже чекає, своїх "п‘ять хвилин", бо і вони вже з досвідом на сцені.
- У відсутності Михайла нам вдалося зберегти більшість старого складу, але додаємо охоти і молодшим, щоб не опала масовість і щоб не було прикрощів коли хтось відсутний, - пригадує Любка Капроцька. - Треба мати на увазі і факт, що дехто піде на студії, влаштується на працю в іншому місті, а "порожні місця" при такій численості не сміли би бути.
До кінця року виступ лише на огляді у Зворнику, знов у організації МСК "Сава". Там в конкуренції сербських ансамблів показали високий рівень виконання, хоча виступали тільки танцюристи. Так кінчався цей 1982-ий рік, який був нелегкий, але однак успішний.
Початок 1983-го року був з новими труднощами. Ансамбль залишається без музичного супроводу. Все-таки українські аматори успішно виступають на обштинському огляді, на якому вибороли участь на регіональному огляді аматорів у Румі. До цього вони готуються з повним ентузіазмом. Від п‘ятичленного складу музичного супроводу залишаються лише два - Олександр Юришіч і Слободан Росич.
На питання, що їх приманило до виконання цього нелегкого обов‘язку, Саша, відповідає:
- Коли нас запросили прийти на репетицію, ми потерпали, чи зуміємо грати те, що від нас очікують, бо ми ще учні музичної школи. Але коли прийшли і послухали пісні, які співають як супровод, нам подобалося і ми зразу полюбили українську музику. Одним словом, нас приманила краса. Я дома троха вправлявся і всі мелодії зразу запам‘ятав. Мене охопив і ентузіазм українських танцюристів. І ми з Слободаном почали грати, я на гармонії, а Слободан на гітарі.
- Особливо нам сподобалося, коли побачили, що нас, таких молодих тут поважають, - сказав Слободан. - Нам сподобалося, що в паузах репетицій ці хлопці і дівчата співають прекрасні пісні і ми почали вчити і їх програвати. А окремо для нас було важливим, що ми будемо виступати на концертах, навіть на огляді в Румі. Ми почувалися як між своїми.На огляді в Румі українські танцюристи не повстидалися і повний зал глядачів нагородив їх бурхливим оплеском. Зразу після повернення з Руми вони готувалися до виступу на "ружі" в Руському Керестурі. Але на ций раз із допомогою Михайла, який повернувся з війська. І знов завоювали симпатії глядачів.
Вже в Руському Керестурі Товариство з Загребу запрошує їх до себе на гастролі. Михайло, діставши тверду обіцянку, що буде працювати викладачем мистецтва в Сремській Митровиці, береться до серйозної праці як до гастролів, так і до ціловечірнього концерту перед домашніми глядачами. Що найважливіше, оркестр став зосвім солідною підпорою, а масовішою стала і група співаків, яка вже звучить як справжній хор.
Гостювання в Загребі стало новим підштовхом до праці. Там самі себе переконали, що можуть і краще ніж уявляли.
П‘ЯТИРІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ
"Саме коли сповнилося п‘ять років від тих перших сходин і репетицій української молоді з Сремської Митровиці та Лачарку, що сходилися в порожних, а часто і холодних приміщеннях міського Будинку молоді, українські секції влаштували самостійний ціловечірний концерт українських пісень і танців на сцені Педагогічної академії" - записано в "Додатку на українській мові" тижневика "Руске слово". Як аматори мали гостей у програмі, аматорів КМТ "Бранко Радичевич" з Сремської Митровиці, з якими цих п‘ять років успішно співпрацювали, та сестер Тимко з Вербасу, так і глядачів було і з Інджії, Вуковару, Руми та інших місцевостей
- Для цієї нагоди, з приводу відзначення нашого першого ювілею, ми вирішили засвоїти назву нашої секції. За цим, що найпулярнішим танцем між українцями був "Коломийка", ми так і назвали наш гурток, - сказав Михайло Ляхович. - За тепер і надалі залишаємося в рамках Будинку молоді й будемо співпрацювати з іншими товариствами в місті, але це не значить, що не існує зацікавлення до створення окремого товариства. Ми думаємо, що це треба вибороти лише працею і що нам це не головне питання.
Щодо труднощів, то найчастіше згадуються не матеріальні, а навпаки ті суб‘єктивні. Щодо плекання української народної пісні, то на репертуарі саме ті народні пісні, які найбільше співалися в Боснії, тобто яких принесено ще з Галичини. Ще все присутні труднощі з музичним супроводом, хоча є наших людей, які скоріше займалися музикою. Якраз тому і приходило до співпраці та взаємодопомоги між місцевими товариствами".
нагороджені оплесками, були виконані на завидному художньому рівні. До речі, танцюристи зайняли найбільшу частину цього концерту, на задоволення глядачів.
Щодо виконання пісень, глядачі знову мали нагоду бачити "малий хор", до речі мішану групу співаків з Сремської Митровиці й Лачарку, яка вже роками плекає виконання джерельних українських пісень, тих, що співалися в Боснії і Славонії, що принесено з
галицьких просторів майже сто років тому. Добре, що таким способом відриваються від забуття гарні пісні, які, в багатьох інших товариствах, з невідомих причин, вважаються другорядними, а звучать вони і приманливо і гарно.
Гості концерту, місцеве товариство "Бранко Радичевич" виконали кілька танців і народних мелодій. Оля Олеар, солістка з гарним голосом, виконала кілька пісень, а тріо сестер Тимко, виконуючи кілька пісень, просто запалив зал.
На кінці, разом із поздоровленнями митровацьким аматорам, хочеться ще раз сказати, що було б добре, якби цю програму бачили наші глядачі і в інших місцевостях. Це був приємний вечір для глядачів, а ще краща нагорода цим ентузіастам, яку вони всіляк заслужили, записано на сторінках "Додатку" газети "Руске слово".
Нема коментара:
Постави коментар