Назва вулиці Тараса Шевченка у Сремській Митровиці

(роздумування та вишукування)

     Відколи пам’ятаю про себе, а це могло б бути іще перед 1960 роком, знаю, що одна вулиця у Сремській Митровиці носить ім’я Тараса Шевченка. Це з початку для мене не було нічого незвичайне ані важливе, але десять років пізніше дізнався хто ховається за тим іменем. Все це іще було як накрито туманом, у якому мало було видно, або я іще не знав достатньо.

     Як час проходив і я все більше спізнавав нових фактів, перше про український нарід, далі про Україну, яка в тих роках була республікою у СССР-і, а з тим і про самого Тараса Шевченка.

     Останніх кілька років почало мене цікавити котрого року ця вулиця отримала ім’я того великого українського поета. Питав деяких старших людей а відповідь була, що це сталося дуже давно, там десь п’ятдесятих-шісдісятих років, значить, швидко після ІІ Світової війни.

     У останній час мене іще більше зацікавило як це зовсім і сталося, що спричинило до того і хто це запропонував. Як і у всі інші часи, на надавання або переміну назв вулиць впливали політичні обставини. Так напевно було і з цією вулицею. Скоріш ніж відкриємо точний час тої події спробуємо через політичні обставини. По моїй власній думці це не сталося під-час ІІ Світової війни. Знаємо, що за визволення Югославії. Крім домашніх партизанів, велику роль відіграла сов’єтьська армія. Зараз по визволенні тут оволоділа велика дружба з СССР-ом, популярніше з Росією. Було би зовсім можливим, що тоді ця вулиця дістала назву Тараса Шевченка. Виникає питання чи така пропозіція потекла  від локальної влади Сремської Митровиці, що не так дуже можливо. Якщо всетаке так було, тоді могла мати вплив обставина, що у той час жили у Сремській Митровиці велике число старожилів русинів, які вважають своєю корінною батьківщиною Україну і спільні корені з українським народом. Українці в той час щойно почали переселюватися з Боснії , так що українці іще не мали жодного впливу на цю подію.

     Якщо все-таки так було, що шукали від СССР щоб пропонували когось із значних людей, тоді буде цікаво як у той час трактували Тараса Шевченка у тодішньому СССР-і. У Українському радянському енціклопедічному словнику написано, що Тарас Шевченко був український поет, художник, мислитель, револуціонер і демократ, який через своє писання отримав роль «поет народних мас», боровся за визволення селян від панщини та царизму. Поет підносив ідею про револуція селянства як одиноким способом за визволення вір кріпацтва та царизму. У своїх поемах висловлює боротьбу народу проти колоніяльного знущання з боку царизму, виступає проте національного обмежування, ідеалізування минувшини і поклонства іноземнствам, висловлює ідею про злуку всіх слов'янських народів, Шевченко був одним з найзнаменитіших майстрів образотворчого мистецтва.....

     Чи моя думка правильна, зараз не можу знати, але знаю, що такий сценаріо можливий все до часу, коли приходить до захолодження відносин між Тітом і Сталіном. З 1947 до 1956 рік тривало захолодження відносин міх комуністами двох країн. Вважаю, що у той час ця вулиця не отримала цю назву. Коли помер Сталін 1953 року і приходу на керівну посаду ЦК КПСС Хрущова приходить до потеплення  відносин а цілісна нормалізація прийшла в 1956 році. Якщо сталося, що ця вулиця отримала назву Тараса Шевченка у цьому періоді, після 1956 року, тоді, по словах старших людей, це не сталося після 1960 року.

     Час почати серйозно шукати. Задумав в першу чергу питати більше старших людей, щоб з того дістати якесь висновок. Одна пані русинка каже, що мешкає в тій вулиці з 1966 року і що та вулиця вже з того часу мала назву Тараса Шевченка. Питав і одну старшу жінку і дізнався, що вже 1960 року ця вулиця мала таку назву. Тоді звернувся іще до одної бабусі з тої вулиці. Із розмови з нею дізнаюся, що вона русинка з родини Страценскі і що вона має понад 80 років. Вона сказала, що ця вулиця так називається вже дуже довго, вже і не пам’ятає з котрого року. Вона додала, що ця вулиця раніше називалася іще «Патліджанска» і «Русинська». І ще не знаю точний рік але вже маю якусь рамку.
     У продовженні вишукування вирішив рушити по інституціях. Найбільш відповідне місце Історичний архів Срему. Там пошукав історика Наду Сімич Лемаіч. Вона не могла нічого конкретного мені помогти у даному моменті, але вказала на Бору Чекерінца, який працює у Музеї Срему як кустос. Він своєчасно вишукував це питання а в тім і писав про це у «Сунчаном сату» (соняшний годинник). По його словах перед ІІ Світовою війною прийшло до численних змін назв вулиць, багато назв зникло, між ними і назва «Баштованска», як називалася теперішня вулиця Тараса Шевченка. Бора Чекерінац у своєму вишукуванні не входив до деталей, які стосуються цієї вулиці, так і не написав коли дістала назву Тараса Шевченка.
     Бора Чекерінац, як досвідчений дослідник, радив мені піти і переглянути архів „Сремських новіна“ (Сремська газета) з того часу та у Історичному архіві Срему переглянути протоколи міських властей, також з того періоду. Пішов до будинку „Сремської газети“, де, на моє прохання, дале мені збірник газети з 1961 року. Не знайшов нічого, що пов'язується з моїм дослідженням. Писали того року у „Сремській газеті“ про народні назви деяких вулиць і населень, але вулиці Баштованска або Тараса Шевченка нігди не споминається. 

    Прийшла мені іще одна замислення, ці вулиці напевно споминаються у церковних книжках, коли були хрещення, вінчання і похорони. Пішов до греко-католицької парафії і переглянув згадані книжки. На моє велике здивування, підтверджено диякі мої попередні думки. Перший раз, коли споминається назва вулиці Тараса Шевченка є 1949 року а останній раз, коли споминається вулиця Баштованска є 1940 рік. Тепер зовсім можливо, що це було зараз по ІІ Світовій війні а перед початком Інформбіро-а.

    З тим спізнанням пішов до Історичного архіву Срему та сповістив його історику Наді Сіміч Лемаіч. Вона констатувала, що тепер не буде трудно знайти точний рік, коли ця вулиця дістала назву Тараса Шевченка. Все таке іще щось мені задає головоломку, від кого виникла пропозиція для того. Якщо і це буде написане у протоколах Міської Влади з того часу, таємниця буде відгаданою.

    Написав прохання і вони мені дали згоду, щоб самий переглянув документацію. Сидів одне ціле півдня і переглядав документи з 1945 та 1947 років. Це було досить трудно, бо в тих перших роках по ІІ Світовій війні заволоділи нові люди, які іще не так добре були здатні до того, вести документацію. Нічого не знайшов, що кілька – тільки приблизило мене до рішення головоломки, яку сам собі задав.

     Вишукування наближується до кінця а іще нема відповіді коли принешено рішення Міського народного Одбору, щоб ця вулиця дістала назву Тараса Шевченка. Іще одне півдня перебув переглядаючи документи з 1947 і 1948 років у Історичному архіві Срему. Зацікавив мене один список дітей народжених 1947 року у Сремській Митровиці. Список виробив реєстратор на запрошення Міського Народнього Одбору, Відділ за народне здоров’я з 8 січня 1948 року а у зв'язку шчеплення дітей проти віспи (велике богинє). У тому списку переглянув назви вулиць. Вулиця Тараса Шевченка не споминається, але мені спричинилося, що вулиця Русинська досить часто споминається. Переважно на тих адресах була русинська прізвища, і це повернуло мене на слова тої старенької бубусі Страценскі, що ця вулиця іще називалася і Русинська.

     Я ніяк не думав здатися. Мушу знайти як можливо точніший час. Вирішив переглянути іще збережені документи у Історичному архіві Срему з 1949 року. Так що перебув іще одну дообідну пору переглядаючи документи. На мою жаль, не знайшов нічого, що помогло б мені у моєму вишукуванні. Спробую знайти іще якусь можливість і знову здогадуюся того списку тих дітей, народжених 1947 року. Це мені дало ідею. Звова переглядаю церковні книжки хрищених у грекокатолицькій парафії. Записую всі хрищені хлопчики з 1940 по 1948 роки, котрим писало, що мешкали у вулиці Русинська. Далі взяв поточну телефонну книжку і пошукав всі ці імена. Більшість з них тепер мешкають у вулиці Тараса Шевченка.

     Це найближче рішення, до якого міг дійти. Ця вулиця до 1940 року називалася Баштованська, у 1941-1948 роках називалася Русинська а з 1949 року по сьогодні називається Тараса Шевченка.

     І знова даюся до роздумування. Чому у той час змінили назву вулиці Русинська на Тараса Шевченка. Значить, що Інформбіро на мав впливу на цю зміну. Але щось мусіло це вирішити. Через моє інтензивне переглядування назв вулиць з того часу запримітив, що таких назв, котрі представляли б назву якої національності не було крім тої одної. Споминалася вулиця Польська але це могло асоціювати на «поля». Це, імовірно, так само як і я, запримітив і хтось з власті і пропонував зробити зміну. Тому що у тій вулиці жили переважно русини, імовірно, дивилися, щоб нова назва мала щось спільного з ними та, що не порушити їхню гідність. А хто дав пропозіцію тепер не можу ніяк відгадати. Існує іще тоненька нитка надії від кого міг би це дізнати. Напевно, що про цю зміну вирішувала якась Рада Міська Рада або як вже називалася у той час, а згідно з тим, що у ній були і два русина, Рац і Ходоба, можливо, що хтось з них дав пропозіцію взяти назву Тараса Шевченка. Добре б було якби хтось з тої Ради був живий і щоб від нього дізнати якщо іще пам’ятає.  

     Всі у Сремській Митровиці знають, що ця вулиця існує але дуже мало людей знають щось більше про Тараса Шевченка. Не маю намір багато писати про нього але кілька фактів по котрих знайомий мушу згадати. Тарас Шевченко у українському народі піднісся до рівня пророка та пробудитель свідомості народу за самобутністю і самопошаною. По всьому світі поставлено понад 1100 пам’ятників постаті Тараса Шевченка а інституцій, універзитетів, шкіл, театрів, бібліотек а так само вулиць і площ, просто не можливо порахувати.

     Товариство плекання української культури «Коломийка», яке у Сремській Митровиці активне понад 30 років, є одним з шанувальників цієї великої людини а спільно з тим, кожного року організовує "Шевченків вечір", на якому повідомляћ присутніш з життям і ділами, деклямуються поеми і співають пісні по словах цього найбільшого сина українського народу.

     У Республиці Сербія іще нема жодного знаку або пам’ятника Тарасу Шевченку, крім що кілька українських або русинських культурних товариств називаються по ньому.

      І тому ми вдячні місту Сремська Митровиця за те, що так довго зберігає назву цієї вулиці а з тим показує пошану до своїх міщан українців і русинів. Зовсім певно і працюється над тим, щоб підняти пам’тники Тарасу Шевченку у деяких містах Сербії, але Сремська Митровиця буде завжди першою та неперевершиною по тій справі.

• Історичний архів Срему, Збірник документів Міського Народнього Одбору з 1945-1949 років.
• Український Радянський енціклопедічний словник, Київ 1986 року.
• http://sr.wikipedia.org/sr/Інформбіро.
• „Сунчані сат“, часопис для науки, мистецтва і культуру, Сремська Митровиця, рік І, номер 2, 1992 рік, „Прилог проучавања назива митровачких улица“, Бора Чекеринац.
• Грекокатолицьки офіс, книжка хрищених за 1940-1949 років.
• Чинна телефонна книжка, „Беле стране“.